Іван (Зятик)

народився 26 грудня 1899 р. у с. Одрехова Сяноцького повіту. Після закінчення богословських студій у Перемиській духовній семінарії 1923 р. прийняв священичі свячення. У 1935 р. вступив до Чину Найсвятійшого Ізбавителя. Був викладачем догматики і Святого Письма, а також виявив себе добрим адміністратором. Виконував обов'язки настоятеля монастирів у Тернополі під час німецької окупації а опісля - на Збоїськах біля Львова. Після офіційної ліквідації УГКЦ та вислання протоігумена Йосифа де Вохта перебрав його повноваження.

5 січня 1950 р. його заарештували, звинувативши в тому що він „проповідує ідеї папи Римського про поширення католицької віри серед народів усього світу". Спочатку відбував ув'язнення в Золочівській тюрмі, пізніше в Озерлаґу Іркутської области. Всього пережив 72 допити. У Велику п'ятницю 1952 р. о. Івана сильно побили палицями, облили водою й залишили лежати на морозі.

Помер у в'язничному шпиталі 17 травня 1952 р. як мученик за віру.

Джерело: Церква мучеників.  Олег Турій. - Львів: Свічадо, 2002.