Священномученик Василь (Величковський)

народився 1 червня 1903 р. у Станіславові. 1920 року вступив до духовної семінарії у Львові. 1925 р. склав перші монаші обіти в Чині Найсвятішого Ізбавителя й прийняв св. тайну священства. Працював місіонером на Волині.

У 1942 р. став ігуменом монастиря в Тернополі, де його в 1945 р. і було заарештовано та засуджено на 10 років ув'язнення й каторги. У 1955 р. повернувся до Львова і продовжував душпастирську працю. Архиєрейські свячення прийняв таємно 4 лютого 1963 р. в московському готелі з рук Митрополита Йосифа (Сліпого), який передав йому відповідальність за катакомбну Церкву. Кир Василь висвятив у 1964 р. нових підпільних єрархів, серед яких і свого наступника, Архиєпископа Володимира (Стернюка), котрому судилося вивести Церкву з підпілля.

У 1969 р. Владику Василя (Величковського) заарештували вдруге, а після трирічного ув'язнення депортували за межі СРСР.

Помер ЗО червня 1973 р. у Вінніпезі (Канада) внаслідок важкої хвороби серця, на яку занедужав у в'язниці.

Джерело: Церква мучеників.  Олег Турій. - Львів: Свічадо, 2002.