Арешт: студентка 3-го курсу Політехніки у Львові - 16 травня 1947 р.
Суд: Військовий трибунал, Львів, - 6 вересня 1947 р. - 10 років ВТТ.
Карантин: тюрма - Золочівський замок - вересень 1947 р.
Перебування в таборі-колонії на території ПВРЗ у Львові, вул. Вокзальна, листопад 1947 р. до лютого 1948 р.
Перебування у пересильній тюрмі у Львові, вул. Полтв'яна: березень -7 липня 1948 р.
Етап на Колиму: через весь СРСР до бухти Ваніно, через Охотське море до Магадану (Колима) - липень - жовтень 1948 р.
Перебування на пересилці Магадану: листопад 1948 р. - травень 1949 р.
Перебування в колимському таборі Хеніканджа (рудник каситериту - олов'яної руди) - до березня 1955 р. Потім табір Нєлькоба до травня 1955р.
Звільнення з табору: 24 травня 1955 р.
Висилка до Усть-Омчуга, праця на поселенні в райлікарні. Звільнення з поселення: 20 квітня 1956 р. Відплиття кораблем з Магадану 7 липня 1956 р., до Находки, потім через Владивосток, Москву поїздом до Львова.
Збережені пам'ятки:
1. Вервичка і котик. Зроблені в тюрмі „на Лонцького" із перепеченої до чорного верхньої шкірки хліба, перемішаної зі слиною протягом 1-2 годин до глиноподібної консистенції.
Пощастило передати їх матері 6 вересня 1947 р. після суду Військового трибуналу, який відбувався в будинку-особняку по вул. Длугоша (потім - Ломоносова, тепер Кирила і Методія), ч. 13. Тепер мало кому відомі такі будинки, де відбувалися засекречені процедури НКВС. А мені ця вулиця була добре відома, бо я колись навчалась поруч, саме в гімназії сс. Василіянок (нині школа № 4).
2. Різдвяні карточки. Нарисовані у різдвяний час зими 1947/48 років. Щоб "розвантажити" переповнену тоді політв'язнями, пересильну тюрму на вул. Полтв'яній, частину їх перевозили до таборів-колоній Львівщини. З групою засуджених дівчат я попала на колонію ПВРЗ (Паровозоремонтний завод) біля Головного вокзалу у Львові. Звідти чоловіків під конвоєм водили на будівництво лампового заводу, жінки у дві зміни працювали в шевській майстерні. Я відбула там чотири зимових місяці (до лютого 1948 р.). На ПВРЗ були дозволені передачі, завдяки чому можна було дещо передати.
3. Великодня вишиванка. На початку 1948 р. керівництво ГУЛАГу реорганізувало систему таборів, розділяло табори для політв'язнів і табори для побутовиків.
Етапування політв'язнів із львівської пересилки до таборів припинилось майже на чотири місяці, камери були вщент переповнені.
Жінки заповнювали час (на роботи не водили) вишиванням на чому-не-будь і
чим-небудь. Великодня вишиванка - власної композиції, для якої використано нитки, витягнені із отриманих подругою долі Іриною Крилошанською від сестри (працювала на трикотажній фабриці) кусочків барвистих шовкових тканин. Вишито в квітні 1948 року.
4. Вишивана обкладинка альбому. В кінці 1954 р. дозволено було політв'язням табору рудні Хеніканджа (Колима), де перебувала від 1949 р., фотографуватись і частіше листуватись з рідними. Для цих світлин і для отриманих від матері в посилці, вирішила виготовити альбом, тим більше, що отримала полотно і нитки. Вишивку для обкладинки альбому зробила в таборі Хеніканджі, а завершила виготовлення альбому після звільнення в 1955 р. на поселенні в с.Усть-Омчуг в червні 1955 р. З фотоальбомом повернулась до Львова в кінці липня 1956 р.
5. "Незабудьки" - вишивана карточка на папері, подарована
Н.М. з нагоди дня іменин 30 вересня 1954 р. подругою Осипою Кецур в таборі Хеніканджа (Колима).
